От вже й сонце звернуло з полудня. Чимало людей, заховавшись в чагарях, чекали,
доки з»явиться пан і сяде голий у кропиву. Дехто таки не вірив:
- Та бреше Ярема. З нас дурнів робить. Та не може такого бути, щоб пан та голий, та в
кропиві.
Але от з'явився пан. Пішки, сам один. Його чоло оросилося потом. Відхекався,
оглянувся навколо та й став роздягатися. Дехто ледве стримував сміх. Такого дива ще ніхто не бачив. Кожен стримувався, бо ж попереду було найцікавіше – як пан полізе у
кропиву. А пан вирішив не помалу, а таки відразу гулькнути. Як ускочив він у кропиву
та будяки – то аж закричав несамовито. Де ж пак ! Ніжне панське тіло до такого купелю
не звикло. Стогне пан, аж завиває, а таки сидить. Дуже вже йому хочеться тих коней
запопасти. Отак посидів він якийсь час, а всі чекають, що ж воно далі буде. Виліз пан з
кропиви та будяків і, навіть не одягнувшись, давай батогом цвьохкати
| |
Начало
