Україна, Буковина, Чернівці — 1939 р.
Є давній-давній переказ про майстрів, що будували-будували церкву та ніяк не могли завершити будівництво. Що за день вимурують, те до ранку розвалиться. Старший майстер побачив якось сон: так буде до того часу, поки будівничі не принесуть у жертву людину. Що робити, вирішили майстри так: чия жінка (!!!!) першою принесе обід, ту й замурують у стіну храму (як гарно це коригується з християнською етикою!)
Першою обід принесла красуня-дружина старшого майстра. Він її так неначе жартома попросив стати при стіні — мовляв, зараз, зараз ми тебе замуруємо! Жарт такий. Вона підтримала гру, а її замурували по-справжньому. Почала жінка кричати, а вже було пізно. Стиснувши зуби, будували майстри аж до ночі — і завершили будову. На ранок побачили, що церква не розвалилася, а ось куполи її перекручені, неначе від болю та мук.
mycastles.narod.ru
За словами отця Мілекія ця легенда не має жодного реального підґрунтя, та заперечує християнській моралі
ps: знято з благословення отця Мілекія — секретаря православного архієпіскома Буковини
Украина, Черновцы 1927-1939г. Построенна по мотивам румынского храма в городе Куртя де Арджеш (1512-1517), Румынское возраждение, эпохи короля Костянтина Бринковяна. Архитекторы Вальтер Штюбхен-Кюхнер, Йосиф Летнер, Вирджил Іонеску(проект 1927), Радижевський Ионеску та Олександр Іванов(уточнения 1930x).